У селі Бучак, що на Канівщині, 14 листопада, на храмове свято села - день св. Кузьми та Дем'яна - відбулася знаменна подія: відкрито краєзнавчий музей.
Кілька місяців команда заповідника за підтримки експертів із стратегування вивчала проблематику розвитку заповідника. І, нарешті, стратегію розвитку розроблено, презентовано та затверджено.
Трахтемирівський півострів (також – Трахтемирівський кут, Трахтемирівська лука) – ділянка Правобережжя Дніпра у 80 кілометрах південніше Києва. Як історико-культурний та природний ареал є осердям Середньої Наддніпрянщини – етногеографічного регіону в центрі України. Це основна частина Канівських гір – рідкісної ділянки грабово-дубового лісостепу із найбільшою яружно-балковою системою в Європі. В геологічній науці мають назву Канівські дислокації та вважаються природним феноменом світового значення. На формування вигину річища Дніпра, який став головною ознакою цієї території, має визначальний вплив тектонічна будова території, зокрема така структура як Український кристалічний щит. Протяжність півострова з північного заходу на південний схід складає 20 кілометрів.
Специфіка складчастого ландшафту із чергуванням лісу і степу у поєднанні із великою рікою мали визначальне значення для майже безперервного заселення цієї території ще з часів кам'яного віку. В цьому полягає унікальність археологічного комплексу, що представлений у заповіднику: на відносно невеликій території представлені практично всі археологічні періоди, які характерні для Центральної України. А головною особливістю Трахтемирівського півострова є виявлений тут потужний осередок формування ранньослов'янської людності, як основи для виникнення українського етносу.
Тут знаходяться великі поселення скіфів-орачів (VII – II ст.. до н.е.), що прийшли з Північного Причорномор'я й асимілювалися з автохтонним населенням. В ході подальших трансформацій виникла Зарубинецька культура (III ст. до н.е. – II ст. н.е.), яку історики вважають першою праслов'янською на Подніпров'ї. Ім'я цій культурі дало місцеве село Зарубинці – біля нього понад 100 років тому виявив сліди поселення з ранньослов'янськими ознаками один з перших українських археологів Вікентій Хвойка. Сакральним святилищем цієї епохи академік Борис Рибаков визначив Бабину гору, розташовану південніше села Бучак. Чимало поселень та городищ часів Русі свідчать про високий рівень культури, ремесел та торгівлі на цій території. Містечко Трахтемирів 1578 року було надане козакам указом польського короля Стефана Баторія і має особливе значення як перша резиденція Війська Запорозького.
Детальніше про місцеву історію читайте у розділі - Епохи та пам'ятки Трахтемирівського півострова
Необхідність збереження унікального ландшафту та значущого для історії України комплексу історико-культурних та природних об’єктів Трахтемирівського півострова була очевидна ще у радянський час. Першим документом, що визначив охоронний статус для цієї території було рішення виконкому Черкаської обласної ради народних депутатів у 1986 р., яким оголошено Заповідну територію «Трахтемирів» та включено до її складу 28 археологічних та історико-культурних об’єктів, а також території трьох колишніх сіл – Трахтемирів, Монастирьок та Зарубинці. Згодом, у 1989 році заповідну територію було розширено і включено до неї ділянку від села Григорівка до села Бучак.
Заповідна територія «Трахтемирів» фактично стала основою для створення Державного історико-культурного заповідника (ДІКЗ) «Трахтемирів», про що вказано у низці документів про його заснування та діяльність. Сам заповідник «Трахтемирів» був заснований постановою Кабінету міністрів України 01 липня 1994 р. Нині балансі заповідника знаходяться 99 об’єктів, переважно пам’яток археології, а також об’єкти культури та природи, що розташовані на всій протяжності Трахтемирівського півострова. Заповідник є комунальним закладом у підпорядкуванні Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації.
ДІКЗ «Трахтемирів» виконує важливу пам’яткоохоронну місію. До функцій заповідника входить охорона та збереження об’єктів історико-культурного заповідника, збереження і відтворення традиційного характеру його середовища, робота з державного обліку археологічних об’єктів, проведення культурно-освітньої та науково-дослідної діяльності, організація виставок та експозицій, формування музейних збірок, проведення екскурсій та інше.
Археологічні об’єкти неможливо відновити, але існують інноваційні музейні проекти з моделювання об’єктів історії та культури давніх епох. Така практика можлива завдяки музеєфікації пам’яток після розкопок і підтримана з боку ЮНЕСКО та ІКОМОСу (міжнародна організація із охорони пам’яток культури). На Трахтемирівському півострові кількість пам’яток та природний ландшафт дозволяють цілий створити археологічний скансен – музей просто неба. Подібні комплекси користуються популярністю у туристів за кордоном та є фактором успішного розвитку місцевих громад.
Для знайомства з глибинами історії півострова та красою його природи працівниками заповідника розроблено кілька лінійних маршрутів з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей відвідувачів: від села Трахтемирів і до окремих ділянок півострова, а також в районі села Бучак та околиць. Екскурсії проводяться з кінця квітня до початку жовтня, в інший період можливі за сприятливих погодних умов. Варто зважати, що Трахтемирівський півострів є важкодоступним краєм, що вкритий лісом та чагарником, порізаний глибокими ярами з непрохідними у негоду грунтовими дорогами.
Точка відліку даного маршруту - пам’ятний знак гетьману українського козацтва Петру Сагайдачному на честь походу Війська Запорожського на Московщину...
По маршруту від села вглиб півострова можлива зустріч із Скіфом – відомим місцевим жителем, художником Олегом Георгійовичем Петриком.
Це старовинне село, під цією назвою воно фіксується з 1645 року. На жаль, наприкінці 1980-х років село було знесено для масштабного гідроенергетичного будівництво...
